«Революція пожирає своїх дітей»: як зупинити війну проти активістів в Одесі і в Україні загалом

Декілька тижнів тому я розповідав вам історію про жорстокий напад на херсонську активістку Катерину Гандзюк. Обпечене сірчаною кислотою обличчя Катерини стало символом війни з громадянським суспільством. І я тоді публічно і непублічно, разом з іншими колегами, всіма доступними способами пропонував створити єдиний координаційний центр у складі всіх правоохоронних органів з розслідування всіх випадків щодо нападу на журналістів і громадських діячів.

Читайте также: «Дивно, наївно, злочинно»: інтернет в Авдіївку постачає провайдер з окупованої території

Я звертався з цим до президента України, до генерального прокурора та керівництва МВС. Утім, інцидент спустили до рівня коментарів прес-секретарів та тролінгу в мережі. Тим часом війна з активістами продовжилась. Минулої п’ятниці із тяжким вогнепальним пораненням до лікарні потрапив одеський активіст Олег Михайлик. Пізно ввечері пострілом в притул йому прострелили легеню та плече. На момент запису цього блогу Олег вже вийшов зі стану клінічної смерті, але все ще знаходиться у дуже тяжкому стані.

Після революції Одеса стала одним з епіцентрів системного нищення громадянського суспільства. В цьому місті б’ють, наносять ножові поранення або розстрілюють громадського діяча, журналіста або активіста в середньому раз на місяць. Олег Михайлик – це вже 14-й випадок каліцтва з минулого літа.

На лікарняному ліжку з розбитим обличчям, вогнепальними або ножовими пораненнями опинялись активісти з різних організацій, політичних сил і ЗМІ, які відкрито та системно говорять про факти корупції очільника міста Геннадія Труханова, підозрюваного у наявності російського громадянства.

І я б не хотів зараз спекулювати, але за дивним збігом обставин ті ж самі постраждалі були на чолі руху опору проти проросійських настроїв у Одесі у 2014 році. Саме вони були тим активом, який фактично відстояв місто, проводив акції і зупинив створення ще одної самопроголошеної Одеської народної республіки.

Мера Одеси Геннадія Труханова підозрюють у наявності російського громадянства

Такої статистики немає ні в одному іншому місті країни. Ситуація вже дійшла до абсурду – про захоплення влади в місті місцевими нелегальними проросійськими охоронними структурами безпосередньо говорить вже ОБСЄ. І це в країні, яка вимагає у всього світу допомоги у війні з сепаратизмом.

Між тим, про ці цифри і факти знають всі і всюди: в СБУ, в ГПУ, в МВС і Нацполіції. Але ще у всіх цих кабінетах знають, що скоро вибори, і у місцевої влади Одеси є «зелене світло» на будь-які порушення закону в обмін на голоси на президентських виборах. І цей карт-бланш виданий особисто меру у кабінетах Адміністрації президента України.

Результатом таких «договорняків» стало те, що місто, яке ми ледве втримали у 2014, може бути окупованим не лише корупцією, а й атмосферою сепаратизму. А без системного вирішення цієї проблеми на найближчих парламентських і місцевих виборах ми можемо втратити місто остаточно. І не тому, що воно не наше, а тому, що наші звідти або поїдуть, або замовкнуть. Ми таке вже проходили.

Точно таким же чином київська влада ховала голову, коли в Криму з’явилися «ввічливі люди», захоплювали міськвідділ в Краматорську і адмінбудівлі в Донецьку. Тоді це теж здавалося дрібницею, дурістю і невартою уваги прикрою помилкою.

Захоплення адмінбудівель у Краматорську 2014 року

Симптоматично, що навіть великий публічний резонанс і очевидна систематичність нападів у Одесі залишилась без реакції керівництва держави та правоохоронних органів. На численні заяви журналістів, громадських організацій та політичних партій не відгукнувся жоден високопосадовець.

Промовчав президент, який з усіх екранів запевняє, що реваншу не буде.

Промовчав голова СБУ, який особисто розповідав мені про сепаратистські настрої в Одеській області.

Промовчав міністр внутрішніх справ, який у 2014 році визволяв Харків і точно розуміє, до чого можуть призвести такі тенденції.

Промовчав і генеральний прокурор, який раніше достатньо чітко давав зрозуміти, як відноситься до ситуації в Одесі.

Промовчала навіть уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денисова, чиїм прямим обов’язком є реакція і відповідні дії в таких випадках.

Така тиша викликає лише одне – гнів та роздратування.

Читайте также: Політична помста: проти України відкрили «другий фронт» на телеканалах

Втім, ми вже виросли з того віку, коли нас можна ігнорувати. На дворі не 2013 рік – ми навчились і вміємо організовуватись. На момент запису цього блогу громадські організації та активісти з різних куточків країни об’єднались у єдину комунікаційну групу, яка готує акцію протесту проти ігнорування владою та правоохоронними органами численних випадків нападів на свої колег. За попередніми даними, які нам вдалось зібрати з усієї країни, лише за останній рік напади на громадських діячів та журналістів відбувались у середньому більше одного разу на тиждень.

Нерозслідуваними та нерозкритими залишаються вбивства, розстріли, застосування сили та відверте порушення прав людей у десятках міст країни. В багатьох випадках у нападах та залякуваннях були залучені, в тому числі, чинні і колишні співробітники правоохоронних органів та охоронці високопосадовців. Весь перелік таких випадків буде переданий особисто президенту України, генеральному прокурору, голові СБУ та міністру внутрішніх справ.

Нам потрібні конкретні дії.

Олег Михайлик – не перша, і, ймовірно, не остання жертва нападів на активістів

Я пропоную президенту або генеральному прокурору створити єдиний координаційний центр у складі всіх правоохоронних органів з розслідуваннями всіх випадків щодо нападів на журналістів і громадських діячів. Головна вимога – не ховати голову в пісок, і хоча б раз дати чітку і публічну оцінку подібним ситуаціям. 

Читайте также: Чому муніципальні варти перетворились в міські армії для тиску на громадян

Як я вже говорив: не треба вдавати, ніби все нормально і ви не причетні, інакше саме так і може статися – ви дійсно будете непричетні, ані до влади, ані до права чимось керувати. На жаль, зараз ми з величезною швидкістю наближаємось до межі, за якою буде складно один одному щось пояснювати і виправдовуватися. Настав час згадати помилки минулої влади і зупинити цей танок на граблях.

Автор: Мустафа Найєм

Теги: Новости Украины Евромайдан Видеоблоги ГПУ СБУ Геннадий Труханов Полиция Офіс Президента Министерство внутренних дел Дело Екатерины Гандзюк Покушение на активиста Михайлика Программа действий

Источник: 24 канал